Групи динозаврів

Поясом тазових кісток перша група динозаврів нагадує типових наземних плазунів, а друга — птахів. 
У ящеротазових динозаврів (таких як орнітолест) лонна та сіднична кістки були спрямовані в різні боки. 
У птицетазових динозаврів лонна кістка розташовувалась під сідничною кісткою і майже паралельно їй.
Близько 55% відомих на сьогодні динозаврів належали до групи ящеротазових, а 45% — птицетазових.

Суттєві відмінності між ними. Так, у птицетазових динозаврів верхня щелепа закінчується додатковою беззубою кісткою, покритою роговим дзьобом, а у ящеротазових ця кістка відсутня. 
Мабуть, розвиток обох груп із самого початку йшов своїм власним шляхом. 
Перші заурісхії були хижаками, вони бігали на сильних задніх кінцівках, а передні використовували для видобування. Надалі від цих хижаків походять і рослиноїдні динозаври, маса тіла яких поступово збільшувалася. Це було викликано тим, що, по-перше, їм тепер потрібно було значно більше їжі, оскільки вона була менш калорійною, а по-друге — їм не потрібно було вже розвивати високу швидкість, щоб добувати їжу. 

Для пересування вони знову стали використовувати всі чотири кінцівки. За кістковою будовою ніг ці рослиноїдні тварини отримали назву ящероногих динозаврів, або зауроподів, а хижі динозаври, які бігали на двох ногах, були названі динозаврами з ногою хижака, або тероподами. Їх називають птахеногіми, або орнітоподами, тому що їхні ноги своєю будовою нагадують пташині. 

До тих пір, поки розміри динозаврів залишалися невеликими, вони повинні були швидко бігати, щоб рятуватися. Але чим більше ставали тварини в ході еволюційного розвитку, тим повільніше вони пересувалися і тим частіше їм доводилося спирати своє тіло на короткі передні кінцівки, як це робили, наприклад, ящіри. 

У інших видів динозаврів для захисту від хижаків поступово утворився потужний панцир. У стегозаврів (колючих динозаврів) на спині та хвості були стирчать шипи та пластини. Анкілозавр (панцирний динозавр) був покритий складеним округлим кістковим панцирем, а цератопсів (рогатих динозаврів) захищали великий кістковий панцир та гострі роги на голові. Тому їм уже не доводилося при будь-якій небезпеці рятуватися втечею — вони могли ходити на чотирьох ногах і з меншою швидкістю.