Акрокантозавр
| лат. Acrocanthosaurus atokensis | |||
|---|---|---|---|
| Харчування | Період | Крейдяний | |
| Загін Ящеротазові | Підзагін Теропи | ||
Акрокантозавр
| Довжина | Висота | Вага | |||
|---|---|---|---|---|---|
| 12 м | 4 м | 2,5 т | |||
Один з небагатьох макарокадонтозав. Описаний у 1950 році з ранньої крейди Оклахоми. Спочатку вважався спинозавром з-за подовжених остистих відростків. (Allosauridae) або до кархародонтозаврів.
Це величезна тварина, з черепом довжиною близько 120 см, загальна довжина доходила до 12 метрів. Відомо більше десятка скелетів до 12,5 м завдовжки.
Череп подібний формою з черепом – низький, з орнаментацією на верхній поверхні.
У пащі акрокантоза відривав м'ясо жертви. Якщо зуб ламався, то на його місці виростав інший.
Остисті відростки досягали 35 см у висоту, утворюючи подібність низького «вітрила». У той же час, на відміну від вітрила диметродону, остисті відростки «вітрильних» динозаврів (спінозавра, уранозавра) дуже товсті.
Для акрокантозавра передбачається зв'язок високих остистих відростків із розвитком дуже потужних спинних м'язів – таким чином, за життя «вітрила» як такого могло і не бути.
Ноги акрокантозавра відносно короткі, передні лапи також короткі, масивні пальце).
Шия потужна, пряма, морда при ходьбі була опущена приблизно під кутом 25 градусів до ґрунту.
Сліди, які, можливо, належать акрокантозавру, виявлені в ранньокрейдових відкладах Пелаксі в Техасі разом зі слідами завропод. Судячи з слідів, хижак переслідував стадо.
Акрокантозавр цілком міг атакувати і дорослого завроподу середніх розмірів, особливо якщо жертва була хвора чи ослаблена.
Не виключено, що акрокантозаври полювали зграями.
Численні залишки акрокантозаврів (включаючи повні скелети) Меріленда.
Це був верховний хижак так званої формації Кловерлі.
Джерела інформації:
1. Бейлі Дж., Седдон Т. «Доісторичний світ»
2. «Ілюстрована енциклопедія динозаврів»
3. сайт Вікіпедія
